На сьогоднішній день, коли в країні неоголошена війна та надскладна ситуація, багацько українців схаменулись і зрозуміли, що в їхньому житті є не тільки сім’я та особисте, а ще і країна, яка потребує втручання і активної участі у розбудові майбутнього.

З часів Майдану та культурного перевороту дорога, по якій намагається рухатись наша країна, розділилася на три гілки: проросійська позиція, проукраїнська позиція, та проєвропейська. Таким чином, всі жителі України також поділилися на три умовні табори, які або постійно «воюють», або стикаються на конфлікті час від часу. Всі ці конфлікти інтересів наразі актуальні та важливі, але ж мало хто замислюється про реальне майбутнє, котре настане через 5 або 10 років.

Гарним прикладом може слугувати ситуація в Херсоні. На фоні інших областей України - саме Херсонщину в народі прозвали «Бандерівською перлиною півдня країни». А й дійсно, з часів зміни влади, херсонці показали велику шану традиціям України, та змогли втримати крихкий мир та спокій в області.

Наразі ситуація в місті трохи набуває іншого виду. Після того, як багатьом ненависного Леніна спільними зусиллями прибрали з центра Херсона, на головній площі з’явився великий флагшток з державним прапором. Після цього, аби донести до кожного херсонця трагічну звістку та вшанувати пам'ять загиблих, під прапором була встановлена дошка з фотографіями загиблих бійців в зоні проведення АТО. Кожна звістка, кожен загиблий був неначе ножем по серцю для багатьох жителів міста, і не важливо - знали бійця особисто, чи ні.

З плином часу люди поступово почали повертатися з буремних днів революції до звичного життя та роботи, сім’ї та хатніх справ. Час від часу громадськість сколихали новини різноманітного характеру, але це було не на довго, та швидко забувалось в робочих тижнях.

Приблизно рік тому, молодіжні організації, перші ветеранські організації воїнів АТО і всі інші почали активно займатись патріотичним вихованням школярів та студенів. При цьому, мало хто замислювався про початок всіх цих подій.

Чому ні в кого не викликало питання: а як будуть реагувати діти на все, що зараз проходить в місті? Як саме будуть сприйматись всі дії та вчинки, які для патріотів країни вважаються вірними та іншого варіанту і бути не може? Такого роду вчинки повинні розглядатись не тільки з точки зору патріотизму, а й з тієї «проєвропейської» позиції, а особливо з позиції мирного життя.

Наразі центр міста пережив зміну. Жителі міста прибрали вождя, який символізував всі жахи СССР, та замість нього на постаменті під прапором розташувались фотографії нинішніх жахів війни - ті, хто поклав своє життя за країну.

Якщо трохи абстрагуватись від сьогодення, та замислитись про те, як саме буде сприйматись сьогоднішній стан речей в майбутньому, а особливо молоддю, яка зараз стала основним важелем революції, то чи не буде майбутня молодь сприймати сьогоднішні картки загиблих воїнів, так само, як сьогоднішня молодь сприйняла пам’ятник Леніну.

Такий приклад в місті не один, та сьогоднішні дії мають бути не тільки розраховані на зміни, а й на думку того, як це все буде сприйматись майбутніми поколіннями.